Історія капоейри
Капоейра > Історія капоейри
Із загального ряду єдиноборств світу бразильське мистецтво “капоейра”виділяється тим,що окрім розвитку фізичної сили та особливих поглядів на світ , вона має виключно естетичні цінності.
     Ця боротьба перш за все є яскравою виставою , що демонструє максимальну реалізаціюв індивідуальних можливостях “супротивників”та заворожує особливими музичними ритмами.
     Грунтуючись на наукових дослідженнях бразильських вчених, найбільш вірогідною і прийнятною версією етимологічного походження слова “капоейра” є назва одного із різновидів джунглевого важкопрохідного бур’яну “капоейрос” , розповсюдженого на території Південної Америки.
     Перша згадка про капоейру припадає на період 1624-1654 рр. у часи колоніальних війн у Бразилії. Уникаючи переслідувань , білі раби втікали в джунглі, де створювали так звані вільні поселення “кіломбуне”, у якихзароджувалась та розвивалась система боротьби, яка отримала свою назву “капоейра”, як символ свободи і звільнення від поневолення.
     Із здобуттям Бразилією незалежності, наприкінці XVIIIст. капоейра почала стрімко розповсюджуватися серед населення як вуличне мистецтво, змістом якого стала гра “жогу”, як спосіб проведення дозвілля у вільний час.
     Починаючи з 1954 року капоейра отримала офіційне визнання на державному рівні. На початку 60-х років минулого століття виникає необхідність в упорядкуванні та систематизації капоейри. Зокрема було запропоновано ввести градаційнуисистему поясів-шнурів “кордау”, які засвідчували б кваліфікаційні рівні майстерності капоейристів.
     У 1972 році під егідою Бразильської конфедерації кулачного бою, уряд Бразилії визнав капоейру офіційним видом спорту та затвердив перші її офіційні правила.
     Знайомство Європи з капоейрою розпочалося завдяки турам бразильських артистичних груп.
Завдяки пробудженій цікавості європейців до подібних виступів , бразильські майстри капоейри отримали можливість працювати, навчаючи власному мистецтву за межами своєї батьківщини.
     З 1989 року в Гамбурзі (Німеччина) розпочав проводитись щорічний табір для європейських капоейристів, що згодом став традиційним. На початку 90-х років минулого століття здійснюють свою діяльність й інші з’їзди та фестивалі у різних країнах Європи. Більш прогресивні течії капоейристів проводять у свох середовищах різноманітні змагання : турніри, чемпіонати, ігри тощо.